Заявление_2017-10-10_21:55:17

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ

Купрій Віталій Миколайович

Заступник голови Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності
01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5; тел.: (044) 255-21-19, (044) 255-35-22

Вих. № 12-дзi від 22.10.2017 р.

Національна поліція України

ДЕПУТАТСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ

До мене, як до народного депутата України, із зверненням звернувся громадянин Стоянов Іван Георгійович, в якому він повідомив наступне.
11.06. 2016 року у зв’язку з тим, що я мав намір звернутися із заявою у правоохоронні органи стосовно утримання моєю матір’ю Стояновою О.І. 14.04.1953 р.н, моєї сестри Стоянової Г.Г. 02.12.1985 р.н. , зачиненої на замок, без прогулянки на вулиці з серпня 2006 року спочатку в с. Благоєво, Іванівського району, Одеської області, вул. Юрія Яні 41, а потім в СМТ Петрівка, Іванівського району, Одеської області,вул. Радянської Армії 24.( нині вул. Армійська). Моя мати викликала працівників поліції, для того, щоб ті залякали мене, щоб я нікуди не звертався із заявами та скаргами, а намір звернутися у правоохороні органи розцінювався нею як хуліганські дії. Працівники Іванівського ВП Роздільнянського ВП управління національної поліції в Одеській області, які приїхали на машині разом із моєю матір’ю,11.06.2016 року, яким я пояснив, що ніяких хуліганських дій я не вчиняв, а моя мати боїться, що я маю намір звернутися у всі інстанції та навіть на телебачення, стосовно утримання нею сестри зачиненою. Та залишення її без нагляду на тривалий час, почали принижувати мою честь та гідність, відмовились представитися, та пред’явити службові посвідчення, відповівши «Тебе не нужно знать наши должности и фамилии». Я пояснив співробітникам поліції, що моя мати, утримує зачиненою сестру, та залишає її без нагляду на тривалий час, що вже було виявлено в 2007 році співробітниками міліції, а взимку 2014 року, внаслідок такого тривалого залишення, сестра ледь не замерзла на морозі, але мене ніхто не слухав, вони почали мене ображати, погрожували забрати у відділення поліції, якщо я не зроблю так, як скаже моя мама, а саме я повинен розлучитися з однією жінкою то одружитися на іншій, яка начебто працює в ООО Левада торговий дім та має 9-річну дитину, розпродати кролів, гроші від розпродажу віддати моїй матері, щоб та занесла їх бабкам ворожкам та невідомій особі на ім’я Валентин, який начебто повинен мене працевлаштувати, а сину двоюрідної сестри матері Тодорову К.І. допомогти уникнути служби в армії. Як з’ясувалося пізніше, моя мати внаслідок своєї наївності та неадекватності стала жертвою шахрайства невідомої особи на ім’я Валентин, якому мати занесла позичені гроші. Окрім того я повинен покинути роботу, та працевлаштуватись там, де скаже моя мати. Окрім того, моя мати, внаслідок своєї неадекватності та наївності, начебто шукаючи мені роботу знову стала жертвою шахрайства, а саме 26.01.2017 року телефонувала по невідомому номеру, після чого за 25 хвилин розмови прийшов рахунок на 920 гривень. Номер, на який мати телефонувала, та звернутися із заявою у відділення поліції моя мати відмовилась. Копію квитанції від Укртелеком надаю у додатку. Не знайшовши в моїх діях нічого протиправного, співробітники поліції збиралися уїзд жати, що не сподобалось моїй матері, яка почала вимагати від них, щоб вони відібрали від мене розписку. Як з’ясувалося пізніше,( після дзвінка чергового головного управління національної поліції в Одеській області черговому Іванівського ВП Роздільнянського ВП управління національної поліції в Одеській області разом із моєю матір’ю приїхали : слідчий ст.. л-т поліції Піщанський Д.М.,ДОП л-т Мединський Ю.І, О/У карного розшуку ст.. л-т поліції Шевчук В.М., які згідно чинного законодавства, мали попередити мене про кримінальну та адміністративну відповідальність, але за проханням моєї матері, вони почали вимагати від мене, щоб я написав розписку, що у випадку не виконання вказівок матері та звернення із заявами у вищі інстанції, мене мають направити на психіатричне лікування. У випадку не написання розписки саме так, а не вказати , що я попереджений про кримінальну та адміністративну відповідальність, погрожували забрати мене у Іванівське відділення поліції, та протримати там добу, начебто за чинення їм опору,та не виконання їх законних вимог, чим принижували мою честь та гідність, та провокували до не виконання їх наче б-то законних дій, а наступного дня о 7-й годині ранку я повинен був бути на роботі., запізнення та не вихід були неприпустимими. Окрім того, 11.06.2016 року ДОП л-том Мединським Ю.І від мене було прийнята заява, стосовно утримання моєю матір’ю Стояновою О.І. моєї сестри Стоянової Г.Г.,та він повідомив мені, щоб я приїхав до них у відділення та забрав талон-корінець. Але коли я приїхав у відділення, то як з’ясувалося, що моя заява взагалі не була зареєстрована, та мені довелося писати нову., а також заяви у інстанції вищого рівня. Такі дії співробітників, можуть містити ознаки злочину, передбаченого ст. 356 КК України. Я неодноразово звертався до Іванівського ВП Роздільнянського ВП управління національної поліції в Одеській області із заявами, стосовно надання мені копії розписки ( оригінал розписки знаходиться у матері) , можливо неправомірно відібраної у мене л-том Мединським Ю.І., яка знаходиться в матеріалах попередніх перевірок, для звернення з цією розпискою до суду, щодо відновлення моїх прав, порушених співробітниками поліції, але відповіді по сьогоднішній день так і не отримав. Моя мати начебто пішла до своєї двоюрідної сестри Тодорової Г.Ф. для того, щоб ми поговорили стосовно того, що моя мати , працюючи в ООО Левада торговий дім, за графіком доба/через добу, при цьому після зміни їздила до бабок-ворожок, яким щомісячно заносила до 2500 гр за начеб-то постановку захистів та виготовлення оберегів, окрім того засинала в поїзді, та замість ст. Буялик, виходила на станції Березівка або Колосівка,а сестра весь цей час знаходилась зачиненою на замок, при цьому, у приміщенні , де знаходилась зачиненою сестра, і влітку і взимку постійно працював електричний нагрівач, а внаслідок тривалої відсутності матері, (більше доби) це могло призвести до пожежі в будинку та негативних наслідків. Окрім того мати в будинку не вмикала холодильник, начебто для економії електроенергії, а продукти, якими мати годувала сестру псувались, зіпсованими продуктами мати намагалась нагодувати і мене. Негативні наслідки вже були взимку 2014 року, коли мати зачинила сестру, а сама у йшла на 2 доби на роботу, а сестра внаслідок тривалої відсутності матері вибила вікно у рамі та втекла, а знайшов її майже замерзлою у 20- градусний мороз депутат, який проїзд жав на машині, та зателефонував у швидку, яка забрала сестру та відвезла до лікарні та міліцію. Але працівники міліції ніяких заходів до моєї матері не вжили, і мати знову продовжувала залишати сестру зачиненою на тривалий час, без нагляду, замурувавши камінням вікно у будинку, щоб сестра знову не втекла за її відсутності. На всі мої звернення працівниками Іванівського ВП Біляївського ВП управління національної поліції в Одеській області в місячний термін були зроблені відповіді у лише у одному екземплярі, а в черговій частині мені повідомили, що авторам звернень звернення не надсилаються, оскільки у них закінчились конверти. У зв’язку з тим, я приїхавши до канцелярії Іванівського ВП Біляївського ВП управління національної поліції в Одеській області не міг отримати оригінали моїх відповідей, у зв’язку з чим мені зробили з них копії. Забравши копії відповідей, (в ознайомлені з матеріалами перевірок, за моїми заявами, на які я маю право згідно ЗУ про звернення громадян мені відмовили в категоричній формі) я звернувся зі скаргою на бездіяльність посадових осіб поліції, в результаті чого суд задовольнив мою ухвалу частково та зобов’язав посадових осіб внести відомості за моєю заявою до ЕРДР. Забравши ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 12.09.2016 року 15.09.2016 року я разом із нею зайшов на прийом до Сільского голови Родославова І.І., який на той час вів прийом разом із дільничним мол л-том Егоровим М.П. Спочатку я зайшов до секретаря, щоб отримати відповідь на своє звернення до сільського голови від 17.08.2016 року, яке було надіслано йому поштою з повідомленням про вручення. (Копію звернення до сільського голови від 17.08.2016 року та поштового повідомлення про вручення 22.08.2016 року надаю у додатку.) Але секретар повідомила мені, що ніякого звернення до них не надходило, та в журналі реєстрації вхідних звернень його не має, а коли я показав їй копію поштового повідомлення про отримання нею звернення та вручення вона затремтіла, та зайшла до сільського голови. Після того, як вона вийшла, сільський голова, сільський голова Родославов І.І. попросив мене зайти. Коли я зайшов, разом із ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 12.09.2016 року, яку я показав сільському голові та дільничному, вони спочатку злякались. А потім почали стверджувати що в будинку, де мати утримує сестру все добре. Тоді я сказав сільському голові, що зараз сестра знаходиться зачиненою на замок, а мати, відсутня, потрапити у будинок я не маю можливості, у зв’язку з тим, що ключі знаходяться лише у матері та у чоловіка її двоюрідної сестри Тодорова І.К., який на прохання матері приблизно раз на тиждень робить щось у будинку, по будівництву, за що мати платить йому гроші, але до зачиненої моєї сестри не заходить. Ми можемо зараз всі разом піти в будинок та впевнитись в цьому. На що сільський голова Родославов І.І. попросив мене набрати матір на мобільний. Я, приблизно о 15:00, 15.09.2016 року набрав матір на мобільний, та увімкнув гучний зв'язок , а моя мати у розмові із сільським головою підтвердила, що на даний час вона знаходиться на роботі, а сестра зачиненою, мати підтвердила в телефонній розмові з мого номеру 0687190365 на її 0973729045, що у мене, та у мого батька не має ключів від приміщення, де мати утримує зачиненою сестру, підтвердила що в будинку замуроване вікно, щоб за час її тривалої відсутності сестра не втекла, на прохання сільського голови дозволити сину вставити в замуровану стіну металопластикове вікно, а поверх нього решітку, для того, щоб у кімнату могло потрапити повітря, мати відповіла що не дозволить цього, та почала істерично кричати в телефон, а сільський голова почав її заспокоювати. Після чого, сільський голова, сказав матері, що наступного дня, коли вона зміниться з роботи, щоб вона зайшла до нього. Далі на мою вимогу піти оглянути комісійно приміщення будинку, де мати утримує зачиненою сестру, та скласти комісійний акт, Сільского голови Родославова І.І., разом із дільничним мол л-том Егоровим М.П. почали вимагати від мене, щоб я сказав їм де я працюю, та почали погрожувати, що у них є зв’язки, та мене звільнять з роботи, якщо я не припиню писати скарги та піднімати дане питання. Наступного дня моя мати пішла до сільського голови Родославова І.І., з яким домовилась, що вона придбає у нього в магазині будівельних матеріалів водостокові труби, на загальну суму 5000 гривень, а потім буде працювати і візьме ще, ( фото магазину, який належить сільському голові Родославову І.І. та копію розписки від 24. 10.2016 року, залишеної моєю матір’ю чоловіку двоюрідної сестри матері Тодорову І.К. про те, що йому необхідно зайти в магазин, який сільський голова Родославов І.І. нещодавно придбав у його колишньої власниці Чернявської, та взяти водостокові труби.) а у разі мого подальшого звернення стосовно утримання зачиненої сестри на замок, він допоможе їй звернутися до суду щоб розпродати моїх кролів. Наскільки мені відомо, мати зняла з кредитної картки Приватбанку грошу в розмірі 5000 гривень, та особисто занесла їх сільському голові Родославову І.І., що майже у 2,5 рази перевищує їх реальну вартість. Цим пояснюється бездіяльність сільського голови, та покриття дій матері. А він міг звернутися в органи опіки, а разом із ними до суду. А згідно п. 4. С. 12 ЗУ « Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 року » Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. Надалі 17.09.2016 року я зателефонував у чергову частину Іванівського ВП Біляївського ВП управління національної поліції в Одеській області для того, щоб дізнатися ЕРДР за ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 12.09.2016 року, на що черговий мені відповів, що ухвала до них надійшла 16.09.2016 року, але вона знаходиться на підписі у керівництва, тому номер ЕРДР а він мені надати не може. Відомості за моїми заявами були внесені до ЕРДР лише після мого звернення на гарячу лінію Національної поліції України, стосовно не виконання співробітниками поліції рішення суду, яке надійшло до них 21.09.2016 року. За не внесення відомостей до ЕРДР протягом доби, з моменту надходження ухали ніхто з керівництва Іванівського ВП Біляївського ВП управління національної поліції в Одеській області, які тримали ухвалу суду на підписі та не хотіли її виконувати, до відповідальності не притягнуті. 03.10.2016 року я поїхав до Іванівського ВП Біляївського ВП управління національної поліції в Одеській області, щоб потрапити на прийом до начальника, та дізнатися:, «Чому досі моя сестра знаходиться зачиненою , и ніяких заходів не вживається?» Проте до начальника я так і не потрапив, а потрапив до першого заступника м-ра Каснера К.В., який конкретної відповіді на мої запитання не дав. Сказав, що вони проведуть слідчі дії, оскільки не виконання рішення суду тягне за собою кримінальну відповідальність, але навряд че, Вас, задовольнить їх результат. Проте коли саме будуть проведені слідчі дії так і не сказав. Також я просив направити слідчу групу, для огляду місця події у період відсутності матері, на що м-р Каснер К.В відповів мені, що слідча група також приїде, але коли саме так і не сказав. Також я звернувся до нього, стосовно змісту розписки , яку у мене 11.06. 2017 року відібрав л-т Мединський Ю.І., але він зробив вигляд, що не розуміє про що йде мова. З 14.12. 2016 року по теперішній час сестра знаходиться на лікуванні у психіатричній лікарні, а працівниками поліції які проводили досудове розслідування по даному провадженню 22.01.2017 року , в же після того, як моя мати, щоб уникнути покарання, за домовленістю із лікарями та працівниками поліції направила сестру на лікування., а слідчий який проводив досудове розслідування л-т Завьорткін В.І. під час мого допиту, за вказівкою вищестоящого керівництва намагався внести в протокол допиту відомості, яких я не говорив, а саме: «У сестри почали проявлятися психічні розлади, та мати почала оформлювати сестрі інвалідність », та відмовся вносити відомості про те, що мати залишала сестру зачинену без нагляду на час більше доби, та працювала в ООО Левада торговий дім за графіком доба через добу, та також відомості про те, що мій покійний дідусь Стоянов І.М. та Благоївський сільський голова хотіли, щоб моя сестра, після того, як мати забрала її в село ходила в сільську школу мотивуючи це тим, що це не стосується кримінального провадження,а для виправлення надав лише останню сторінку, а не весь протокол допиту, аналогічним чином слідчий допитав і інших свідків, що може містити ознаки злочину, передбаченого ст.. 366 КК України. Я намагався оскаржити дії слідчого по закриттю кримінального провадження у суді 1-ї інстанції, та звернувся зі скаргою до Іванівського районного суду Одеської області від 15.03.2017 року. Проте Голова суду Тичук Р.М., який викликав мене на судове засідання 23.03.2017 року пропонував мені написати заяву, що я відмовляюсь від скарги, пояснив, що заходів щодо утримання моєю матір’ю сестри вжито, сестру направлено до лікарні, якщо він скасує цю постанову, а слідчий напише обставини справи так як є, тоді повинен буде посадити мою матір. А посудити її він не може, у зв’язку з тим, що сестру наче б-то не буде кому доглядати. Ухвала була винесена лише 12.04. 2016 року, та лише її резолютивна частина. Судом не врахована бездіяльність слідчого до того моменту, поки сестра знаходилась зачиненою, тобто до 14.12.2017 року, а протокол огляду місця події від 22.01.2017 року судом прийнято як допустимий доказ. Слідчий телефонував моїй матері 21.01. 2017 року та попередив що завтра прийде її допитувати, і вже тоді йому було відомо, що сестра знаходиться в лікарні, і він вимагав від моєї довідки з лікарні, та Петрівської сільської ради. Окрім того, після дзвінку слідчого, моя мати почала вимагати від мене, щоб я написав розписку, що я ніяких претензій не маю, а із заявою в органи поліції я звернувся у зв’язку з тим, що мати хотіла примусово розпродати моїх кролів. Окрім того в ухвалі сказано, що ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області, через Іванівський районний суд Одеської області у 5-денний строк з дня її оголошення, хоча згідно ст. .ст. 309, 395 КПК України постанова про закриття кримінального провадження оскаржується безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Даний пункт в ухвалі написано навмисно, щоб ввести мене в оману, щоб я подав апеляцію через їх суд та залишити її без руху. Також я звертався до апеляційного суду Одеської області, але судді мене навіть не вислухали, вони вважають допустимим під час перевірок, так і під час досудового слідства фабрикувались докази, слідчі дії почалися лише після того, як сестру направили в лікарню, а протокол огляду місця події від 22.01.2017 року судом прийнято як допустимим доказом, а те що мати майже 10 років утримувала сестру зачиненою , не випускаючи при цьому на вулицю( без проведення експертизи щодо встановлення адекватності матері, та з”ясування питання: « Чи могло утримання сестри зачиненою матір”ю, без телевізора, без спілкування з людьми призвести до її психічного захворювання.?» Під час первинних перевірок співробітники поліції приїздили лише коли мати була вдома, після попереднього телефонного дзвінка, коли дізнавались про це, а в матеріалах вони писали, що мати не працює,пенсіонерка, сестру залишає лише на 2 години без нагляду, щоб купити їй ліки, та інше, після чого матеріали перевірок списували в діловодство. В ознайомленні з матеріалами перевірок, згідно моїх заяв мені відмовляли, мотивуючи це тим, що вони лише для службового користування. Чим порушували ЗУ про звернення громадян, а саме ст.18, де вказано, що заявник має право знайомитися з матеріалами перевірки. А судді відкрито заявили у судовому засіданні, що вони не можуть посадити мою мати, а її дії вважають цивільно-правовими відносинами. Тоді виникає питання: «Чому, якщо дії матері є цивільно-правовими відносинами, слідчий не вніс в матеріали реальні обставини справи, не зробив огляд місця події раніше, коли сестра ще знаходилась зачиненою??? Окрім того у судовому засіданні був відсутній прокурор, а в ухвалі вказано, що прокурор заперечував проти задоволення скарги. Головною причиною відмови Іванівського районного суду Одеської області та апеляційного суду Одеської області є знаходження сестри у лікарні на момент розгляду справи, а лікарня де зараз знаходиться сестра КУООПЛ № 2 є будинком інтернатом для дітей із психічними розладами. А допомогли матері відправити туди сестру працівники поліції та сільський голова Родославов І.І., але спочатку на початку грудня 2016 року зверталась до мене і мого батька Щербули Г.І., щоб ми допомогли їй відвезти сестру у лікарню, а лікарю Іванівської ЦРЛ на імя Зоя Дмитрівна дала гроші у розмірі 500 гривень, за те, щоб вона виписала сестрі направлення у лікарню навіть без огляду сестри. Мотивували мити це тим, що вона її не слухає, та хоче вийти на вулицю. А я був свідком того, як на початку грудня 2016 року сестра хотіла вирватися на вулицю, а мати її насильно втримувала, погрожувала викликати поліцію, якщо вона не буде її слухати та мовчки сидіти. Надалі мати викликала поліцію та швидку, які за гроші допомогли їй матері доставити сестру в будинок інтернат для дітей із психічними розладами. Копії ухвал Іванівського районного суду Одеської області та апеляційного суду Одеської області надаю у додатку. На теперішній час моя мати вживає заспокійливі ліки, а коли вони закінчуються, то влаштовує істерики та скандали,(02.04.2017 року навіть викликалась швидка, після приїзду якої мати злякалась заспокоїлась) та погрожує, що у разі звернення кудись повіситься, або наглитається пігулок,а мне за це посадять. 27.05.2017 року я знаходився на особистому прийомі у Начальника головного управління національної поліції в Одеській області генерала поліції 3-го рангу Головіна Д.В., ( чекав майже рік, щоб потрапити до нього на прийом) який пообіцяв, що за фактом відібрання розписки, яка принижує честь та гідність людини буде призначено службове розслідування, і якщо в розписці мене не попереджено про кримінальну та адміністративну відповідальність , а в казано що направлять на психіатричне лікування, то розписку буде вилучено у матері та повернуто мені. Але по сьогоднішній день ніяких заходів не вжито, розписку у матері не вилучено, для допиту мене ніхто не викликав,окрім того я вже 2 рази 08.08.2017 року та 08.09.2017 року звертався по цьому питанню на гарячу лінію національної поліції України, а мати зовсім вижила з розуму, споює сусіда, (Бере випивку в борг або за готівку на розлив в магазині, який розташований біля заправки та належить Пенову І.В., та не має касового апарату та ліцензії на торгівлю алкоголем взагалі). мати якого проживає за адресою: СМТ Петрівка, Іванівського району, Одеської області,вул. Радянської Армії (Армійська) 26. Пейчева Михайла, який вже неодноразово в стані алкогольного , втративши контроль над своїми діями , хапав мене за одяг, висловлювався нецензурною лайкою, та погрожував, що якщо я не зроблю так як сказала моя мати, то він мене знищить, окрім того виказував, що він мисливець та у нього є мисливська рушниця, та навіть якщо він щось и зробить зі мною, то він вже старий, 61 рік, на пенсії, та йому нічого не буде. Протягом останього місяця я не приїжджаю в СМТ Петрівка, у зв’язку з тим, що моя мати взагалі втратила контроль над собою, вона знає, що ій нічого не буде, оскільки у неї є так звані «Зв’язки» у поліції, під час мого приїзду Кидається на мене палками и відрами, істерично кричить, примушує мене виконувати дії, які їй сказали бабки ворожки, погрожує що якщо я не зроблю так, як сказала вона, то вона викличе поліцію, я як тільки я приїду, мене одразу ж заберуть, та примусово завезуть на психіатричне лікування співробітники поліції, а напишуть що я кричав та кидався на них, і я нічого не зможу довести. Моя мати отримала від орендаря землі Садовського гроші за оренду землі у розмірі 18000 гривень, які має намір використати , як «Хабар», для того щоб зробити так, як хоче вона. А мати моя взагалі не розуміє що робить, та вважає що вона допомагає, Хоче щоб я змінив місце роботи, у зв’язку з цим погрожує: « Если не уволишься, я вызову милицию и тебя заберут на 15 суток. (напишут что матюкался) Отсидишь 15 суток, и потеряешь эту работу, а потом пойдешь работать туда, куда я скажу» але своїми діями мати створює лише неприємності та матеріальні збитки. Моя мати раніше не одноразово використовувала владні повноваження співробітників тоді ще міліції та прокуратури Іванівського району, для вирішення питань, які належать до сфери цивільно-правових відносин, а саме: залякування сусідів в с. Благоєво, Іванівського району, Одеської області , для того щоб вони не звертались ні в які інстанції стосовно утримання нею зачиненої на замок своєї доньки Стоянової Г.Г., зокрема сусід Евназаров Олександр( всі на нього кажуть «Узбек») навіть збирався телефонувати на телепередачу, стосовно утримання матір’ю своєї доньки, але до нього приїхали співробітники міліції та двічі наклали штраф, за те, що він приймає метал, а потім перепродає його. Також мати в 2014 році зверталась зі скаргою на колишнього орендаря землі Цапенко В.В., суть скарги полягала в тому, що він давав їй в якості орендної плати зерно, а мати хотіла, щоб він дав їй гроші, на що він їй відповів: « Я не зобов’язаний шукати вам покупців, шукайте самі та продавайте зерно. А хочете забирайте зерно до –дому, та продавайте його там. Але мати хотіла щоб він виплатив їй гроші, та звернулась за допомогою до працівників міліції та прокуратури, які викликали Цапенко В.В., та залякавши примусили розрахуватися грошима із моєю матір’ю Стояновою О.І. В даному випадку моя мати мала право звернутися до суду, предїявши договір оренди, та і то у випадку коли орендар взагалі не сплачував би орендної плати. Окрім того хочу повідомити, що керівництво Іванівського ВП Роздільнянського ВП управління національної поліції в Одеській області не зацікавлено в вилученні розписки від. 11.06. 2016 року, та притягнення працівників до відповідальності, у зв’язку з тим ними надаються відповіді( копію відповідей надаю у додатку) спочатку була надана відповідь, що начебто всі працівники, вказані у зверненні звільнені, але ця відповідь автору не надсилалась, після чергового звернення на гарячу лінію була надана ще одна відповідь, де вказано що працівники звільнені, окрім л-та Мединського Ю.І.,а у разі вилучення розписки його треба притягнути до дисциплінарної відповідальності , а керівництво не хоче цього робити, оскільки моя мати Стоянова О.І. домовилась з керівництвом, та дала їм гроші у розмірі 100 дол США, за те, щоб вони залякали мене, оскільки я маю намір звертатися у всі інстанції, стосовно того, що моя мати зачиняє сестру на замок, навіть не випускаючи її при цьому на вулицю, допомогли примусити мене розлучитися з однією жінкою та одружитися на іншій, на якій скаже вона, примусити мене розпродати кролів, примусити мене звільнитися з одного місця роботи та влаштуватися на інше(мати вимагала, щоб мене примусили працевлаштуватися в ООО «Левада торговий дім» в охорону, але як з’ясувалося пізніше, згідно внутрішнього уставу ООО «Левада торговий дім» там не можуть працювати родичі, з метою запобігання наприклад виносу матір’ю готової продукції, коли я був би на зміні.
Керуючись ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України»,

1. Провести ретельну перевірку викладених у зверненні фактів, за результатами чого вжити належних заходів реагування.

2. Про результати розгляду депутатського звернення прошу повідомити мене письмово в порядку і строки, визначені Законом України «Про статус народного депутата України», а також скаржника на адресу: м. Одеса, вул. Головківска буд. 2, кв. 19.

З повагою

В.М. Купрій

Народний депутат України