Про депутата

Віталій Купрій — політик і правозахисник.
Народний депутат України 8 скликання.
Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
Заступник голови Комісії партійного контролю політичної партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП».
Голова правління громадської організації «Всеукраїнське об’єднання правників «Маємо Право!».
Голова громадської організації «Під парусом в Європу».

Біографія

Віталій народився 20 серпня 1973 року в місті Кам’янське (колишній Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області в звичайній родині.

Батько

Батько Віталія, Купрій Микола, походить із відомого козацького роду Клешні. Ще в 18-му столітті на місці козацького зимівника було засновано село Клешнівка (Петриківський район Дніпропетровської області). Саме в цій місцевості народився й виріс батько Віталія.

Микола Купрій працював у Кам’янському слюсарем на металургійному комбінаті. Після травмування на виробництві (у 80-х роках) разом із дружиною повернувся жити в село, де й збудував хату.

Мати

Мати Віталія – Купрій Степанія — народилася в селі Берездівці  Миколаївського району Львівської області. Вона також працювала на металургійному комбінаті у Кам’янському, де і познайомилася з майбутнім чоловіком.

Спогади про рід матері також є у церковних книгах козацької доби. Походить він із українського села Ямна Долішня (територія Закерзоння) Лемківського краю. Це село було знищене в результаті операції «Вісла». Сьогодні географічно ця місцевість знаходиться на території Перемишлянського воєводства Польщі, а тоді майже всі етнічні українці були примусово переселені в інші райони Радянського Союзу.

Дитинство

Віталій виховувався в атмосфері справедливості й відповідальності. Батько завжди підтримував ініціативність свого сина, його прагнення до нових знань і досвіду. Кам’янчани ще пам’ятають 5-річного хлопчика, який на запітнілих вікнах переповненого громадського транспорту пальцем писав арифметичні приклади складання та віднімання тризначних чисел .

У школі Віталій завжди був одним із найкращих учнів, але з регулярними «незадовільно» у щоденнику за поведінку. Активність школяра та боротьба за лідерство у класі іноді закінчувалися бійками між хлопцями з подальшим викликом батьків до школи.

Енергію дитини батьки вирішили спрямувати в конструктивне русло. Віталій почав активно займатися спортом. Спочатку це була легка атлетика. А в 1984 році про його спортивні досягнення написали в найпопулярнішій тоді серед школярів газеті «Пионерская правда». Після цього лідерські якості хлопчика оцінили і вчителі. Двійки за поведінку зникли, Віталія на декілька років обрали головою піонерського загону.

Юність. Навчання 

У юні роки Віталій займався різними видами спорту, серед яких гребля на байдарці та пауерліфтінг (піднімання штанги). Він неодноразово вигравав міські змагання, а згодом отримав ступінь кандидата в майстри спорту.

Старшокласник Віталій також неодноразово був переможцем у міських олімпіадах з математики, фізики та хімії. Ще підлітком через ідеологічні міркування відмовився вступати до комсомолу, а отже, часто ставав об’єктом для «профілактичних» бесід у школі.

Вища школа

Віталій закінчив середню школу зі срібною медаллю та вступив до Дніпропетровського державного університету для подальшого навчання на кафедрі економічного факультету «Фінанси і кредит». Навчання успішно закінчив у 1995 році із середнім балом —  4,7 (із 5 можливих).

Далі Віталій понад 10 років займався бізнесом у сферах торгівлі, будівництва, реклами тощо. Водночас він продовжував навчатися й відкривав для себе нові горизонти.

У 1998 році закінчив Коледж при Національній гірничій академії за спеціальністю «Перекладач англійської мови».

Із 2011 по 2013 рік навчався в Міжрегіональній академії управління персоналом, отримав спеціальність «Правознавство».

У 2012-2013 роки підвищував кваліфікацію депутата й отримував досвід державного управління країн ЄС у Інституті політичної освіти м. Київ.

Наразі є аспірантом Інституту законодавства Верховної Ради України за спеціальністю «Конституційне право».

Підприємницька діяльність

Із 1987 року батьки Віталія повертаються жити в село. Родина будує будинок у с.Єлізаветівка Петриківського району Дніпропетровської області та починає займатись вирощуванням овочів у теплицях, батько працює в колгоспі бригадиром будівельної бригади. З 15 років батько навчає Віталія будівельній справі, а через рік він вже самостійно кладе цеглу, бетонує, робить необхідні креслення та розробляє елементарні проекти.

Працювати на будівництві приходилось важко, іноді по 10-12 годин на день. А в парниках – ще й під поліетиленовою плівкою в сорокаградусну спеку. Проте торгівля ранніми помідорами, огірками, капустою дала можливість заробити стартовий капітал для початку власної справи.

У 1991 році в віці 18 років Віталій стає засновником і директором малого підприємства «ОСБЕНД». Упродовж майже 4 років він займається торгівлею оргтехнікою, одягом, відеоапаратурою тощо.

Із кінця 1994 року в бізнесі Віталія з’являється Туреччина, імпорту з цієї країни він присвятив майже 10 років свого життя. Починав із торгівлі верхнім одягом (шкіряні куртки, дублянки) на ринках Дніпра та Кам’янського. Завжди намагався забезпечити якнайкращий сервіс покупцям, тому бізнес йшов дуже успішно. Лише за 1995 рік Віталій здійснив рекордну серед своїх колег-підприємців кількість поїздок за товаром у Стамбул – 36! Торгівля на вихідних і закупівля товару в будні дні. Кожна поїздка приносила від 10% до 20% прибутку з обороту, тому капітал лише за рік виріс у геометричній прогресії приблизно в 30 разів. До бізнесу підключилась вся родина та знайомі Віталія. На той час у нього працювало біля 20 людей.

Успішний бізнес привернув увагу злодіїв і рекетирів. На родину Віталія було здійснено декілька замахів. Одного разу злочинці жорстоко побили батька арматурою по голові, а матері перерізали на руці пальці, щоб заволодіти мікроавтобусом із товаром. Лише випадковість врятувала всіх. Іншого разу, за Віталієм на автомобілі гнались зловмисники, намагались пограбувати. Тоді прийшлось використовувати зареєстровану зброю. Після перестрілки та тривалого протистояння товар вдалось врятувати.

Починаючи з кінця 1997 року родина Віталія купує магазин у центрі м.Кам’янське та розширює свою торгівлю одягом асортиментом шуб, ділових чоловічих костюмів і жіночих нарядів. Успішна маркетингова політика, відмінний сервіс і якість одягу надали можливість Віталію оплатити своє навчання в Австралії в престижній школі бізнесу MGSM. Уже після 2004 року Віталій разом із родиною приймає рішення здати магазин у оренду та почати займатись іншими напрямками бізнесу – купівля-продаж нерухомості, ремонти, реклама (білборди), а також юридичною практикою. В середньому рівень доходів у той час складав від 100 до 300 тисяч доларів на рік. Після 2014 року Віталій припинив самостійно займатись бізнесом, заливши лише діяльність у сфері торгівлі одягу, яким до 2018 року опікувалась його дружина.

Університет Маккуорі (Сідней, Австралія)

Із 2001 по 2004 роки молодий бізнесмен навчався та працював у Сіднеї  (Австралія). Отримав найвищий фах управлінця (MBA) у школі бізнесу при Університеті Маккуорі. Декілька років працював у сфері кризового менеджменту – вивід проблемних компаній на рівень беззбитковості. Час проживання в демократичній розвиненій державі показав Віталію, як чиновники мають поважати права громадян і сприяти розвитку бізнесу. Саме тому одразу після подій Майдану кінця 2004 року він вирішив повернутися на Батьківщину та зробити свій внесок у розбудову громадянського суспільства.

Громадсько-політична діяльність

З 2005 року Віталій почав займатися громадсько-політичною діяльністю. Брав участь у проведенні виборчих кампаній у центральному апараті партії «Наша Україна» в Києві. Пізніше, розчарувавшись діями Президента Ющенка, у 2006 році вирішив повернутися до рідного Кам’янського, де розпочав активно займатися правозахисною діяльністю. Відтоді Віталій Купрій очолює громадську організацію «Всеукраїнське об’єднання правників «Маємо Право!» (колишня назва «Діпродзержинська Правозахисна Спілка»).

Вибори міського голови

За підтримки однодумців Віталій вирішив балотуватися на посаду Кам’янського міського голови на позачергових виборах, які відбулись у березні 2008 року. Опоненти намагалися дискредитувати молодого політика, розповсюджуючи абсурдну інформацію про його нібито нетрадиційну сексуальну орієнтацію (Віталій одружений і має трьох дітей).  Для цього розклеювали містом біл-борди, робили написи на парканах, роздавали людям презервативи з фото Віталія, його номером мобільного телефону. Проте брудна кампанія призвела до протилежного результату:  Віталій посів друге почесне місце з результатом майже в 20% голосів.

Такий успішний старт політичної кар’єри не залишився непомітним. За підтримки громадських організацій  Віталія Купрія було обрано головою Альтернативного виконкому Кам’янського, і на цій посаді він успішно працював до кінця 2010 року. Саме тоді він не тільки координував боротьбу з корупцією, захист прав людей, але й отримав досвід управління у сфері комунального господарства, місцевих фінансів, земельних відносин і містобудування.

Депутат міської ради

У жовтні 2010 року Віталій Купрій став депутатом міської ради.

Від самого початку Віталій на посаді депутата з трибуни пленарних засідань міської ради оприлюднював інформацію про корупційні схеми міського голови – довіреної особи Віктора Януковича –  Станіслава Сафронова.

Заяви про злочини керівництва міста були так фахово підготовлені, що прокурор був змушений відкривати кримінальні справи проти чиновників – членів «Партії регіонів».

Замахи на життя

Після однієї із заяв про махінації з державними грошима та викриття й зупинення в 2011 році масштабної схеми торгівлі дітьми на органи було здійснено замах на вбивство Віталія. У листопаді 2011 року двоє невідомих молодиків спортивної статури зіштовхнули правозахисника в бетонну яму глибиною до 4 метрів. Але він чудом залишився живим з переломами, струсом мозку та численними саднами.

Проте Віталій не зламався. Після одужання, за 3 місяці він знову почав викривати незаконні дії чиновників і відстоювати права городян. Тоді «Партія регіонів» вдалася до другого, більш цинічного замаху на вбивство правозахисника. Серед білого дня, перед дверима державної установи – виконавчої служби — невідомий намагався вбити Віталія, ударивши його молотком по голові. Доля і цього разу усміхнулася Віталію. Випадково він побачив у склі автомобіля, який стояв поруч, невідомого, що швидко біг у його напрямі. Убивця наблизився і зав’язалася бійка. Віталію вдалося вибити молоток і зірвати гумову рукавичку з бандита. До двох чоловіків, які боролися на землі, почали підходити люди. Тоді нападник піднявся і втік, залишивши на місці злочину молоток та рукавичку, яка повинна була приховати відбитки його пальців.

Ні перший, ні другий замахи не були розслідувані. Адже їх замовляла влада з прикриттям злочинців правоохоронними органами. Проте правозахисник і опозиційний депутат Купрій продовжував займатися важливими для  городян справами. Супротив Віталія злочинному режиму Януковича влада не прощала: за замовними судовими рішеннями арештовувала все майно Віталія, стягувала надумані штрафи з його матері, яка займалася підприємницькою діяльністю. У судах розглядалися навіть справи про сфабриковані заборгованості за комунальні послуги, які складали сотні тисяч гривень. І все це для того, щоб зупинити Віталія та його боротьбу з корупцією.

Паралельно з початком правозахисної діяльності Віталій почав заочно навчатись на юриста й отримав ступінь спеціаліста за спеціальністю «правознавство» в Міжрегіональній академії управління персоналом. Також у 2012-2013 роках підвищував кваліфікацію депутата й отримував досвід державного управління країн ЄС у Інституті політичної освіти м. Київ.

Улітку 2012 року Віталій Купрій вирішив балотуватись у народні депутати України  (30-й  виборчий округ у Кам’янському) як самовисуванець. Оскільки він мав усі шанси на перемогу, проти нього почала ще потужніше працювати «Партія Регіонів», яку в Дніпропетровській області тоді очолював Олександр Вілкул. Після того, як Віталій погодився розмістити на власних біл-бордах плакат із зображенням бабці з котом і текстом «Взнала, що онук проголосував за регіони, переписала хату на кота», у ніч з 14 на 15 серпня були зрізані та викрадені всі рекламні конструкції. Колеги, які підтримували виборчу кампанію Купрія, були арештовані на підставі сфабрикованих звинувачень у хуліганстві та перебували в СІЗО наступні три місяці.

Арештовувати намагались і Віталія. Він дивом уник цього й «відірвався»  від автомобільної погоні. До кінця виборчих перегонів був змушений перебувати за кордоном.

2012-2013 роки

У кінці 2012 року після повернення з вимушеної еміграції Віталій Купрій вирішив залишитися в Києві, де приєднався до лав політичної партії ВО «Свобода» та продовжував боротьбу. Від самого початку протестів за євроінтеграцію правозахисник стає їх активним учасником.  У грудні 2013 року разом зі «свободівцями» він сприяє організації Революції Гідності в будівлі Київської міської державної адміністрації (КМДА). Там Віталій очолював юридичну службу та був черговим комендантом.

Під час участі в подіях Майдану 18-20 лютого 2014 року Віталій постраждав від шумових гранат і приблизно місяць знаходився на лікуванні. У березні Купрій повернувся до Кам’янського та продовжив боротьбу з корупцією, а також займався захистом прав людей. Для цього його обрали Головою депутатської Комісії з питань боротьби з корупцією та злочинністю у Кам’янському. Віталій також погодився стати радником на громадських засадах голови Дніпропетровської облдержадміністрації та Міністра екології. Правозахисник успішно сприяв зупиненню злочинного бізнесу екс-народного депутата Олега Царьова, який підтримує сепаратистів. Мова йде про крадіжки газу, несплату податків в особливо великих розмірах, порушення екологічного законодавства на свинофермах, паперовому виробництві тощо.  Єдиний юрист, який за мандатом Майдану в грудні 2013 року судився з Віктором Януковичем за розгін студентів 30 листопада 2013 року.

Партія «Блок Петра Порошенка»

Улітку 2014 року Віталій Купрій отримав пропозицію від політичної партії «Блок Петра Порошенка» піти кандидатом на вибори до Верховної Ради України по 29-му виборчому округу (частина Дніпропетровська і два сільські райони). Віталій погодився, оскільки підтримував програму Президента Порошенка.  До того ж родина його батька походить саме з Петриківського району, який входить до складу округу. Проте Віталій Купрій не погодився вступати до партії та залишився позапартійним. Виборчу кампанію кандидат провів блискуче, попри напади зловмисників та постійний тиск із боку опонентів (під час однієї із зустрічей хтось навіть  підкинув муляж протипіхотної міни).

Після складання присяги народного депутата, 27 листопада 2014 року, Віталій одразу ж вступив до фракції  ПАРТІЇ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА» та підписав коаліційну угоду. Проте побачив, як від самого початку  в парламенті Президент Порошенко та його оточення почали плести інтриги й робити все, щоб не виконувати свої передвиборчі обіцянки. Тому в березні 2015 року депутат вийшов із фракції «БПП», публічно заявивши про свою позицію.

Громадська позиція

Сьогодні Віталій разом зі своїми колегами-однодумцями залишається в проукраїнській опозиції до діючої влади, жорстко критикує її  корупційну діяльність. Наразі є заступником Голови Комісії партійного контролю політичної партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП». Очолює громадську організацію «Всеукраїнське об’єднання правників «Маємо Право!», в якій безкоштовно захищають права громадян від свавілля влади та правоохоронців.

Хобі. Захоплення

Віталій захоплюється філософією та психологією. Сам є автором декількох наукових робіт. Написав книгу «Зло, которое правит миром, или Путь к счастью». Деякий час очолював філософський клуб у Дніпродзержинську.  Окремо слід згадати, що Віталій є Майстром парусного спорту, очолює громадську організацію «Під парусом в Європу», яка підтримує розвиток водних видів спорту в Україні.

Сімя

Одружений, має троє дітей. Старший син Максим (прийомний) служив у батальйоні МВС «Січеслав» і наразі навчається у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ. Донька Катерина також студентка юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Менший син Остапчик милує батьків своєю невичерпною енергією.